Вишита хрестиком доля

Щороку в Україні в третій четвер травня відзначають День вишиванки. Для нас, українців, хрещаті візерунки на білому полотні – то справжні обереги долі, завдяки яким оживає «все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, і вірна любов». Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, адже українці згуртувалися так, як ніколи, підтримуючи з любов’ю власні традиції. Навіть голлівудські красуні залюбки одягають вишиту сорочку.

Неможливо уявити без вишиванки і народну майстриню Лідію Радько, члена клубу любителів мистецтв «Сокіл» (керівник С. Корнієнко). І хто б міг подумати, що жінка почала серйозно займатися вишиванням в 60 років! Їй, дитині війни, довелося навчитися всього потроху у дворі, де збиралися такі ж, які вона дівчатка й хлопчики. Один в одного переймали навички читання, малювання, плетіння корзин і брилів, вишивання. Вже на пенсії пригадала Лідія Миколаївна ті уроки. Вишивання стало для неї і розрадою, і втіхою. Ікони, портрети, натюрморти, а ще рушники – в кожній роботі душа жінки й чимала праця її умілих рук. Аби створити одну-єдину ікону слід вишити на полотні від 50-и до 70-и тисяч хрестиків! Цей процес займає до двох-трьох місяців, викликаючи у Лідії Миколаївни особливі радісні емоції.

Народна майстриня – частий і бажаний гість у школах міста. Діти зачаровано слухають її розповідь про любов до України, рідного краю. Нині жодна мистецька акція, творчий звіт міста чи фестиваль у місті не обходяться без рукотворних робіт володарки народної премії «Гордість Сумщини» Лідії Радько, адже кожна нею вишита картина випромінює любов і радість, чим завжди захоплює і вражає.

Матеріали надано комунальним закладом «Охтирський міський центр культури і дозвілля»

Завантажити відео